Еволюція периметра безпеки:
Світ безпеки змінився. Якщо раніше ми будували фортеці, то сьогодні вже керуємо величезним хабом, де сотні людей заходять та виходять, іноді забуваючи зачинити за собою двері. Для СІО та CISO це означає одне: старі методи захисту сьогодні працюють так само ефективно як старий сторожовий пес.
Що робити, щоб захист не став новою проблемою — читайте нижче.
Королівство без стін: епоха «бетонних парканів» минула
Згадаймо, як раніше будували безпеку. Це нагадувало старий добрий приватний будинок: високий паркан (Firewall) і злий пес на ланцюгу біля хвіртки. Якщо ти всередині подвір'я — ти свій, тобі довіряють. Якщо зовні — ти підозрілий тип.
Але сьогодні бізнес більше не схожий на затишний будиночок. Тепер це сучасний коворкінг або великий готель. Тут постійно ходять кур'єри (хмарні сервіси), не до кінця знайомі співробітники (аутсорс-підтримка) і родичі, хоча вже всі забули по якій вони лінії (віддалені співробітники). Намагатися захистити цей «готель» за допомогою одного лише паркану — це як поставити броньовані двері в наметі.
Сучасна ІТ-інфраструктура — це коли кухня у вас в Azure, спальня в AWS, а вітальня все ще в підвалі офісу (On-premise). А тут ще й хмарна трансформація — процес, коли ви переносите речі в новий будинок, але половину залишаєте в старому, ключі губите по дорозі, а за оренду платите в обох місцях одночасно. Логічно, що у такому середовищі мережевий периметр розмивається. Ви не можете просто «вимкнути інтернет», бо бізнес зупиниться швидше, ніж ви встигнете сказати «кіберінцидент».
У королівстві без стін зламувачам немає сенсу лізти через вікно. Справді, навіщо ламати складні замки на вікнах (експлойти), якщо можна просто ввічливо попросити ключ у господаря? Статистика це підтверджує: 80% зломів починаються з того, що хтось тицьнув на посилання «Безплатна піца» або ввів пароль на фейковій сторінці.
Сучасні хакери не про brute force. Вони про ввічливу авторизацію під вашими обліковими записами.
VPN: ключ від усіх дверей під килимком
VPN довгий час вважався панацеєю. Однак в реальності 2026 року використовувати VPN — це як дати ключі від під'їзду, квартири та сейфа кожному, хто каже, що він «свій».
Потенційні проблеми:
Тож довіряти комусь тільки тому, що він підʼєднався через VPN — значить пустити людину в хату, бо в неї є такий самий ключ, який ви загубили минулого тижня.
Identity — це ваш новий Smart Lock, але...
Оскільки стін більше немає, новою межею безпеки стає Особистість (Identity). Тепер не важливо, де перебуває людина. Важливо — хто вона і що їй дозволено робити саме зараз.
Це як сучасна система FaceID на кожних дверях всередині будинку. Ви можете зайти в коридор, але щоб відчинити двері в кабінет фінансового директора, система має ще раз перевірити, чи це справді ви і чи не тримає вас хтось під прицілом. Метафорично, звісно.
Крім того, у кожному «будинку» є ключі, які відкривають усе. Це акаунти адмінів та системних скриптів. І ось ці ключі вже ніяк не можна губити, адже наслідки будуть, мʼяко кажучи, відчутними. Умовно, якщо звичайний юзер може випадково видалити свій звіт, то адмін з привілейованим доступом може випадково (або ні) видалити весь «будинок» разом із фундаментом.
Окей, зрозуміло, привілейовані акаунти системних адміністраторів (тобто, охоронців будинку зі звʼязками ключів) треба захищати. Але ж у нашому метафоричному будинку є не тільки охоронці. Тут живуть і звичайні мешканці: бухгалтери, маркетологи, менеджери. Раніше ми вважали, що охоронцям потрібен броньований сейф для ключів (PAM), а мешканцям достатньо просто замкнути двері на засув.
Але ось у чому нюанс, який часто ігнорують: адміністратор — теж людина. Коли ваш системний інженер адмініструє сервер — він «охоронець». Але коли він заходить в систему подачі заявок на відпустку або в корпоративну пошту, то стає звичайним «мешканцем».
Проблема в тому, що у нього, швидше за все, один і той самий пароль і для критичного сервера, і для LinkedIn. Більшість бізнес-користувачів (і, правду кажучи, адмінів теж) зберігають паролі так, що хакерам стає соромно за таку легку здобич.
Наприклад:
Zero Trust: довіряй, але кожні 5 хвилин перевіряй паспорт
Дієвий вихід із ситуації — Zero Trust. І ні, це не про те, щоб з головою пірнути у параною. Це про елементарну гігієну. Ви не довіряєте нікому всередині мережі за замовчуванням та просите довести свою надійність.
Сучасна стратегія (на жаль чи на щастя) виглядає так: ● Визнати, що «периметра» більше не існує; ● Зробити акцент на захисті облікових записів (особливо привілейованих); ● Впровадити відповідне рішення як фундамент, щоб ваші ключі не стали зброєю в руках ворога.
Кібербезпека — це не про те, щоб нікого не пускати. Але ви маєте точно знати: той, хто зайшов, має на це повне право, і він не винесе ваш телевізор під пахвою.
CyberArk — це All-in-One
Рішення CyberArk працює як елітний консьєрж-сервіс для ваших найважливіших доступів.
Він не дає ключі на руки. Натомість ви отримуєте доступ до системи, навіть не знаючи пароля.
Він записує все на відео. Ви завжди знаєте, що робив «майстер з ремонту» у вашій серверній.
Він видає доступ тільки «на 20 хвилин». Зробив роботу — поверни права назад (Just-in-Time).
CyberArk — більше, ніж просто PAM. У межах однієї ліцензії рішення перетворює ваш «будинок» на розумну фортецю для кожного:
Простіше кажучи, замість того, щоб ставити окремі замки на двері та ґрати на вікна, CyberArk розгортає цілісну екосистему для захисту вашого «будинку».
Це єдина платформа, яка захищає і привілейованого адміна, і рядового менеджера. Адже хакеру все одно, з кого починати — з господаря будинку чи з того, хто просто прийшов полити квіти.